Новожилов Михайло Галактіонович 

Завідував кафедрою з 1956 по 1989 р.

М.Г. Новожилов – основоположник наукової школи гірників-відкритчиків в Україні, що нараховує понад 200 докторів і кандидатів технічних наук. Серед них: проф. Б. Н. Тартаковський; чл.-корр. НАН України, проф. Е. І. Єфремов; директор Інституту проблем природокористування та екології НАН України, чл.-корр. НАН України, проф. А.Г. Шапар та ін. У числі перших учнів проф. М.Г. Новожилова – заслужений діяч наук, лауреат Державної премії Росії, проф. В. С. Хохряков, який довгі роки керував кафедрою відкритих гірничих робіт у Свердловському гірничому інституті, а також проф., д-р техн наук Ю. І. Бєляков – завідувач відділу Укрндіпроекту, провідного на той час у вугільній промисловості УРСР і СРСР інституту.

Початок 60-х років в Україні характеризується бурхливим розвитком від-критих гірничих робіт. Саме у той час почав працювати Південний гірничо-збагачувальний комбінат і було прийнято рішення про будівництво кар'єрів на базі Передкарпатського сірконосного та Нікопольського марганцеворудного басейнів. Для вирішення проблемних питань гірничого виробництва та кадрового забезпечення у зв’язку із швидким розвитком відкритих гірничих робіт ректором ДГІ Олександром Олександровичем Ренгевичем був запрошений на роботу професор Михайло Галактіонович Новожилов, відомий вже в ті роки вчений-спеціаліст у галузі розробки родовищ відкритим способом.

М.Г. Новожилов після закінчення Свердловського гірничого інституту (СГІ) з 1935 р. працював на уральських мідних рудниках. У 1941 р. захистив кандидатську дисертацію в СГІ та продовжив свою науково-педагогічну кар'єру: асистент, доцент, завідувач кафедри відкритих гірничих робіт і одночасно заступник директора інституту з наукової роботи.

У цей період він опублікував свій перший підручник «Відкриті гірничі роботи» (Металлургіздат, 1950. – 558 с.).

Після закінчення докторантури в 1955 р. М.Г. Новожилов успішно захистив дисертацію на тему: «Основні питання відкритої розробки родовищ на великих глибинах» і вже в травні йому було присвоєно вчений ступінь доктора технічних наук.

З березня 1955 по 1956 р. М.Г. Новожилов працював директором Магнітогорського гірничо-металургійного інституту і завідувачем кафедри розробки родовищ корисних копалин.

У жовтні 1956 р. переходить на роботу у Дніпропетровський гірничий інститут (нині Національний гірничий університет) завідувачем кафедри розробки рудних родовищ, яка була перетворена в кафедру розробки рудних родовищ та відкритих гірничих робіт. Беззмінним керівником кафедри він залишався до 1989 р., після чого працював професором кафедри.

М.Г. Новожилов – автор понад 500 наукових праць, 30 підручників, навчальних посібників і монографій, ним опубліковано понад 300 статей, у т. ч. і за кордоном (Великобританія, США, Болгарія, Польща та ін). Він двічі лауреат Державної премії в галузі науки і техніки (1972, 1983), підготував понад 100 кандидатів і докторів наук.

М.Г. Новожилову вдалося створити кафедру своїх однодумців. Протягом 7-8 років із часу створення кафедри всі штатні посади викладачів і в науково-дослідному секторі кафедри, у тому числі у двох лабораторіях нинішнього ІГТМ НАН України, були укомплектовані його учнями.